Хто такий Бог? Йому люди надавали так багато імен і ще більше образів. Його ніхто і ніяк не зміг вмістити у многоту богоявлінь і сотні одкровень. Його не змогли висловити через найбагатшу палітру стилів і фарб, через геніальністі пера і довершеність голосу. І лиш коли людина замовкала перед Ним, Він враз починав говорити а вона ставала здатна Його чути.
***
Підозрюю, що до Нього молитися небезпечно якщо ми ніколи не задаємось питанням про те а хто Він взагалі такий? Який зміст християнського Бога і чи взагалі можна називати його християнським? Його природу ніяк не замінити штивними догматичними визначеннями. Вони такі, що ще більше можуть нас заплутувати.
***
У мене є відчуття, що критичний дефіцит любові неодмінно буде породжувати в людині відчуття НЕщастя, НЕзаповненості, НЕзавершеності. Без неї ми нічого так і НЕ дізнаємося про Бога і про життя. І цілком не важливо скільки книжок ми про неї прочитали, якщо не познайомились з нею особисто.
***
Що важливіше – любити чи бути любленим? Хороше питання! Нас можуть любити або не любити. Погодьтеся нам важко на це якось вплинути. Але певно можна сказати лише одне: у нас в руках є тільки одне стерно – від нашого власного човна. І любити чи ні, ця опція тільки за нами.
***
Просто твоє серце має якось дізнатися, що Він тебе справді любить. І то так, аби ти не прагнув при цьому ніяких доказів і аргументів. Бо це не переплутаєш ні з чим і ні з ким. Якщо просто відгукнешся на імпульс любові Бога, то лише у відповідь на це станеш знатним любити.
***
Служіння у християнстві – це feedback. Це не реалізація людських устремлінь або найбільш благородних прагнень, це теж не тривіальна активність. Це просто, коли ми почули Бога і серцем збагнули наскільки Він послужив нам і у відповідь на це ми вдячно захотіли зробити це саме для інших.
***
Вчора готуючись до зустрічі з вивчення Біблії натрапив у 45 главі книги Буття на місце, у якому йшлося як брати враз замовкли, коли зустріли свого брата ЙосЕфа, якого вони продали колись до Єгипту. Цікаво, що геніальний автор тексту покриває те місце вуаллю мовчання братів. Коли вони розуміють, що перед ними таки їх брат, тоді Йосиф обіймає їх і вони раптом починають говорити до нього. Змертвілі продАвці Йосифа «оживають». Як це все природньо! Любов здатна не реанімовувати, а воскрешати те, що були безнадійно втрачене.
***
Не існує жодної причини для того, щоб залишатися на цій землі, якщо ми так і не вчимося любити. Виправдати наше життя не можуть ні посади, ні титули, ні сани, якщо ми так і почали любити.
***
Любов – це процес. У нього дуже широкі межі, зате дуже конкретна форма вислову.
***
Справжня трагедія людини не тоді, коли у неї згорів будинок або померла близька людина. Це, звісно, дуже непросто. Але трагічно тоді, коли у людини є все – здоров’я, краса, слава, знання, життєвий успіх, сім’я, але немає любові.
***
У кожній людині у серці скритий безмежний простір і його можна намагатися заповнити чим завгодно – знаннями, славою, почуттями, емоціями, владою, але людина тільки тоді знайде спокій, коли пізнає Божу любов.
***
Глибина любові Бога, якщо пізнати її у чистому вигляді, обов’язково приведе нас на нашу особисту Голгофу. Увійти в цей драматичний досвід складно, бо з хреста не сходять, з нього тільки знімають. Але воскрешені Духом Христа він введе нас у незвідані обителі життя, де повнота невисловленої радості.
Джерело: Духовна велич Львова
